Релігійні свята

Згідно з джерелами християнських богословів, це свято було встановлене у Візантії 1164 року на честь перемоги імператора Мануїла (1143-1180) над іновірцями – мусульманами. В день цієї перемоги перед битвою нібито чудесно заблищала – обновилась – ікона Божої Матері. Нібито в цей самий день, 14 серпня 1164 року, володимирський князь Андрій Боголюбський, побив іновірних волзьких болгар. Тому з метою надання місцевого характеру цьому явно завізному, без слов'янських коренів, святу, йому надали руського національного трактування.

У святкові богослужіння були введені обряди виносу хреста, ходіння з ним по вулицях та урочистого водосвяття. На вранішньому церковному служінні хрест виносили для поклоніння і цілування, а також згадували хрещення Київської Русі у 988 р. на Дніпрі: "Спаси, Господи, людей твоїх і благослови насліддя твоє, перемогу перемогу побожному народові нашому на супротивників подай і Хрестом Твоїм охороняй нас – громаду Твою."

Вшановують також сім святих мучеників – братів Маккавеїв (Авім, Антонін, Гурій, Єлеазар, Євсевон, Алім й Маркелл), а також матір їхню Соломонію (чи Соломію) та їх учителя Єлеазар, які постраждали за відмову прийняти язичництво і в 166 році до н. е. прийняли мученицьку смерть. Тому в Україні свято дістало ще одну назву – «Маковія».

Це свято збігається в часі ще й із другим вирізанням стільників із вуликів. Тому ще одна його назва – медовий Спас. Перший мед несли в церкву святити (медовий Спас). Детальніше про народні традиції у святкуванні Першого Спасу, Маковія можна почитати у книжках Сапіги і Гарафини Маковій.