Сапіга В. К. Українські народні свята та звичаї. К.: Т-во «Знання України».— 1993.— 112 с.

В полі, полі плужок ходить

В полі, полі плужок ходить.

Приспів:

Щедрий вечір, добрий вечір!

Добрим людям на весь вечір!¹

«Ори, синку, цюю нивку.

Та посієм пшениченьку.

З колосочка — то жменьочка.

А з синочка — четверточка.

А з другого — жита много».

Щедрик, щедрик, щедрівочка¹

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка,

Стала собі щебетати,

Господаря викликати:

«Вийди, вийди, господарю,

Подивися на кошару,

Там овечки покотились,

А ягнички народились.

В тебе товар весь хороший,

Будеш мати мірку грошей,

Хоч не гроші, то полова,—

В тебе жінка чорноброва».

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка.

Дівко Ганночко, рости швиденько

Дівко Ганночко, рости швиденько,

Свататиме тебе сам короленко.

Привіз він тобі три подарочки,

Привіз він сукна не міряного,

Привіз він меду не важеного,

Привіз він срібла не щитаного,

А вона молоденька та розумненька:

Взяла срібло та й полічила,

Взяла те сукно переміряла,

Узяла той мед переважила.

До церковки йшла, як зоря зійшла.

Пани стрічали, шапки знімали,

Шапки знімали, людей питали:

«Чия ж це дочка, чи це царівна?

Чи це ж царівна, чи королівна?»

«Я не царівна, не королівна,

Я ж так просточка, батькова дочка!»

Ой по торгу, торгу Іваночко ходив

Ой по торгу, торгу Іваночко ходив,

Святий вечір!¹

Іваночко ходив, коника водив.

Коника водив, з конем говорив:

«Ой коню, коню, ти порадо моя,

Та порадь ти мене, та продам я тебе

За малую ціну, за сто червінців».

«Молодець Іваночко, не продавай мене,

Не продавай мене, спогадай на себе.

Та чи ти ж не забув, як у війську був,

Як ми з тобою билися з ордою,

Та як же за нами турки влягали,

Та не самі турки, пополам з татарами.

Та догнали ж бо нас та на тихий Дунай,

К тихому Дунаю та крутому берегу.

Ой як я скочив та Дунай перескочив,

Дунай перескочив, копита не вмочив,

То ні шаблі кінця, ні тебе молодця,

Ні поли жупана, ні чобіт сап'яна.»

А з поля, поля да туман устає

А з поля, поля да туман устає,

Святий вечір!

А з-за того туману Іванко їде,

Да й під'їжджає під Царев-город,

Да й викликає царя з города:

«Турецький царю, вийди на війну

Воюватися, муштруватися!»

Як із'їхались, так і вдарились:

Ударив копитами, як грім на небі,

засяяли саблі, як сонце з хмари,

Під ними коні поприпадали,

Золотії гриви поприлягали.

Турецький цар другим наказав:

«Коли б я знав, чий то син воював,

То я б за його свою дочер оддав,

Свою дочер оддав, царство одписав,

Половину царства, третину щастя!»

А за сим словом

А за сим словом будь же нам здоров,

Можний паноньку, господареньку,

Не сам з собою, з господинею,

З господинею та й з діточками.

Вінчуємо ж тя щастям, здоров'ям,

Щастям, здоров'ям та й новим роком,

А й новим роком та й довгим віком.

Веснянки та гаївки

Благослови мати

Благослови, мати

Весну закликати!

Весну закликати,

Зиму проводжати!

Зимочка в возочку,

Літечко в човночку.

Ой весна, весна, днем красна

«Ой весна, весна, днем красна!

Що ж ти нам, весно, принесла?»

«Принесла я вам літечко,

Ще й рожевую квіточку,

Та вроди, боже, житечко,

Ще й озимую пшеницю

У деякую пашницю».

Ой вилинь, вилинь гоголю

Ой вилинь, вилинь гоголю,¹

Винеси літо з собою,

Винеси літо, літечко

І зеленее житечко,

Хрещатенький барвіночок

І запашненький васильочок.

Да вже ж весна, да вже ж красна

Да вже ж весна, да вже ж красна, із стріх вода капле,

Із стріх вода капле, із стріх вода капле.

Молодому козаченьку мандрівочка пахне,

Мандрівочка пахне, мандрівочка пахне.

Помандрував козаченько у чистеє поле,

У чистеє поле, у чистеє поле.

За ним біжить дівчинонька: «Вернися, соколе!

Вернися, соколе! Вернися, соколе!»

«Хоч вернуся — забарюся, гордуєш ти мною,

Буде твоє гордування все перед тобою,

Все перед тобою, все перед тобою!»

Кроковеє колесо

Кроковеє колесо

Вище тину стояло,

Много дива видало.

Чи бачило, колесо,

Куди милий поїхав?

За ним трава зелена

І діброва весела.

Кроковеє колесо

Вище тину стояло,

Много дива видало.

Чи бачило, колесо,

Куди нелюб поїхав?

За ним трава полягла

І діброва загула.

Ой хвалилася березонька

Ой хвалилася да березонька:

«Що на мені кора да біленька, (2)

Що на мені листя да широкеє, (2)

Що на мені гілля да високеє».

Ой одозветься зелений добочок:

«Ой не хвалися, да березонька, (2)

Не ти свою кору да білила, (2)

Не ти сеє листя да широчила,

Не ти сеє гілля да височила.

Вибілило кору да яснеє сонце,

Широчив листя да буйний вітер, (2)

Височив гілля да дрібен дощик.»

Розлилися води на чотири броди

Розлилися води на чотири броди,—

Гей, дівки, весна красна, зілля зелененьке!¹

У першому броді зозуленька кує,

Зозуленька кує, бо літечка чує;

У другому броді соловей щебече;

Соловей щебече, садки розвиває.

У третьому броді сопілонька грає;

Сопілонька грає, на грання скликає.

В четвертому броді дівчинонька плаче,—

Гей, мати, лихо, знати, за нелюбом жити!

Соловеєчку сватку, сватку

Соловеєчку, сватку, сватку,

Чи бував же ти в нашім садку,

Чи видав же ти, як мак сіють?

Ой так, ой так, ой так сіють мак!

Соловеєчку сватку, сватку,

Чи бував же ти в нашім садку,

Чи видав же ти, як ріс мак?

Ой так, ой так, ой так поріс мак!

Соловеєчку сватку, сватку,

Чи бував же ти в нашім садку,

Чи видав же ти, як рвуть мак?

Ой так, ой так, ой так рвуть мак!

Соловеєчку сватку, сватку,

Чи бував же ти в нашім садку,

Чи видав же ти, як рвуть мак?

Ой так, ой так, ой так рвуть мак!

А ми просо сіяли

1-й гурт. А ми просо сіяли, сіяли,

            Ой дід-ладо, сіяли, сіяли.

2-й гурт. А ми просо витопчем, витопчем,

            Ой дід-ладо, витопчем, витопчем.

1-й гурт. А чим же вам витоптать, витоптать,

            Ой дід-ладо витоптать, витоптать?

2-й гурт, А ми коней випустим, випустим,

            Ой дід-ладо, випустим, випустим.

1-й гурт. А ми коней переймем, переймем,

            Ой дід-ладо, переймем, переймем.

2-й гурт. А чим же вам перейнять, перейнять,

            Ой дід-ладо, перейнять, перейнять?

1-й гурт. Ми шовковим поводом, поводом,

            Ой дід-ладо, поводом, поводом.

2-й гурт. А ми коней викупим, викупим,

            Ой дід-ладо, викупим, викупим.

1-й гурт. А чи же вам викупить, викупить,

            Ой дід-ладо, викупить, викупить?

2-й гурт. А ми дамо сто рублів, сто рублів,

            Ой дід-ладо, сто рублів, сто рублів.

1-й гурт. Нам не треба тисячу, тисячу,

            Ой дід-ладо, тисячу, тисячу.

2-й гурт. А ми дамо дівчину, дівчину,

            Ой дід-ладо, дівчину, дівчину.

1-й гурт. Одчиняймо ворота, ворота,

            Забираймо дівчину, дівчину.

Женчичок-бренчичок вилітає

Женчичок-бренчичок вилітає,

Високо ніженьку підіймає...

Приспів:

Якби-то набито, ніженьку пробито,

В зеленім лугу бери собі другу!

Ой до схід сонечка женчик схопивсь,

Росою чистою бренчик умивсь.

Приспів:

Зелене житечко в полі він жав,

Зранку до вечора не спочивав.

Приспів:

Ой по ланочку він весь день ходив,

Грудою гострою ніжку набив.

Приспів:

Хоч стерня колеться, ніжка болить,

Спати не хочеться, гулять кортить.

Якби-то набито, ніженьку пробито,

В зеленім лугу, бери пару другу.

Любий мій женчику, візьми мене,

Ніжка загоїться, біль той пройде.

Приспів:

Женчику-бренчику, забудь про ніженьку,

Візьми дівчину, вибирай дружину!

Приспів:

Та внадився журавель

Та внадився журавель, журавель

До бабиних конопель, конопель.

Приспів:

Такий, такий журавель,

Такий, такий цибатий,

Такий, такий носатий,

Такий, такий дибле,

Конопельки щипле.

Ой я тому журавлю, журавлю

Києм ноги переб'ю, переб'ю!

Приспів:

Та щоб же він не дибав, не дибав,

Конопельок не щипав, не щипав!

Приспів:

Оце тобі, журавель, журавель,

Щоб не займав конопель, конопель!

Приспів:

Русальні пісні

Ой біжить, біжить мала дівчина

Ой біжить, біжить мала дівчина,

А за нею русалочка:

«Та послухай мене, красна панночко,

Загадаю тобі три загадочки,

Як угадаєш — до батька пущу,

Не угадаєш — до себе візьму:

Ой що росте без коріння?

А що біжить без повода?

А що росте да без цвіту?»

«Камінь росте без коріння,

Вода біжить без повода,

Папороть росте без цвіту».

Панночка загадок не вгадала,—

Русалочка панночку залоскотала.

Сиділа русалка на білій березі

Сиділа русалка на білій березі,

Просила русалка в жінок намітки:

«Жіночки-сестрички, дайте мені намітки,

Хоч не тоненької, аби біленької».

Сиділа русалка на білій березі,

Просила русалка в дівочок сорочки:

«Дівочки-сестрички, дайте мені сорочки,

Хоч не біленької, аби тоненької».

Купальські пісні

На Івана на Купала

«На Івана на Купала, що Іван діє?»

«Гречку сіє».

У нашої гречки гарні вершечки.

Було б тобі, Іванку, не купатися,

Було б тобі, Іванку, з нами гратися.

«Що Іван діє?»

«Пшеницю сіє».

У нашої пшениці жовті косиці

Було б тобі, Іванку, не купатися,

Було б тобі, Іванку, з нами гратися.

Молодая молодице

«Молодая молодице,

Вийди звечора на улицю».

«Як же мені виходити,

Дівкам купайло розводити?

В мене свекорко — не батенько,

В мене свекруха — не матінка,

У комороньку зачиняє

Та й на уличеньку не пускає.

Прочиню я кватирочку

Та подивлюся на уличку:

Дівки купайло убирають,

А мене сльози обливають».

А ми рутоньку посієм

А ми рутоньку посієм, посієм,

Зеленую руту, жовтий цвіт

            Посієм!

А ми рутоньку пополем, пополем,

Зеленую руту, жовтий цвіт

            Пополем!

А ми рутоньки нарвемо, нарвемо,

Зеленую руту, жовтий цвіт

            Нарвемо!

А ми віночки сплетемо, сплетемо,

Зеленую руту, жовтий цвіт

            Сплетемо!

А ми дівочок вберемо, вберемо,

Зеленую руту, жовтий цвіт

            Вберемо!

Коло води — моря ходили дівочки

Коло води — моря ходили дівочки,

Коло Мариночки!

            Купало!

Гратиме сонечко

            На Йвана!

Пішли дівочки та по ягідки.

Коло води — моря... і т. д.

Уже дівочки поплели віночки.

Коло води —моря... і т. д.

Віночки не в'януть, дівочки не плачуть

Коло води — моря... і т. д.

Віночки потонули, дівочки сплакнули.

Коло води — моря ходили дівочки,

Коло Мариночки.

            Купало!

Гратиме сонечко

            на Йвана!

Ой ти, зелена дубровойко

Ой ти, зелена дубровойко,

Як тебе рано спустошано,

Траву на сіно покошано,

Ой покошано, й пограбовано,

Ще у копиці поскладано.

Та зосталося тройзіллячко,

Нікому ж його ополоти.

Стоїть Іванко при воротях,

Ой стоїть же він при куточку,

Ой грає, грає у дудочку,

Ой грає, грає, виграває,

Свою Марисю викликає:

«Вийди Марисю, серце моє,

Поллємо зілля майовоє

Та поберемось, серце моє!»