Професійні та неофіційні свята

Свята мучениця Тетяна народилася у знатній римській родині. Батько, таємний християнин, виховав доньку відданою Церкві та Богу.

Коли Тетяна виросла, то стала діаконтисою. До обов’язків діаконтис належало готувати жінок до хрещення та допомагати священикам безпосередньо під час самого обряду. Вони виконували доручення єпископів, відвідуючи хворих і бідних жінок, а також стежили за порядком у храмі під час відправи. У XI сторіччі у східній Церкві чин діаконтис перестав існувати, а їхні обов’язки перейшли до черниць.

Своє праведне життя свята Тетяна закінчила як мучениця. Префект Рима видав розпорядження про насильницьке навернення прихильників Христа в римську віру. Багатьох християн, із-поміж яких були і Тетяна з батьком, схопили та привели в храм Аполлона, де змушували принести жертву поганським богам. За легендою, дівчина голосно заявила, що ніколи не зрадить своєї віри, а потім почала молитися. Раптом стався землетрус. Ідола рознесло на шматки, частина храму обвалилася і придавила жерців та багатьох язичників. А серед християн не було жодного пораненого. Біс, що жив у ідолі, зі страшним криком залишив руїни, і ті, хто вцілів, побачили тінь, яка пролетіла над містом.

Та навіть таке диво не зупинило мучителів. Дівчину піддали тортурам. Тетяна весь час молилася, і сталося ще одне диво. Мучителі побачили, що дівчину оточили четверо ангелів і відводять від неї удари. Її не переставали катувати, били, викололи очі, різали лезами, травили дикими звірами, кидали у полум’я. Та Господь захищав її. Янголи відводили удари та жар вогню, зцілювали каліцтва (з ран замість крові текло молоко). Вражені її стійкістю та побаченими дивами, кати відмовлялися виконувати накази, просили у святої прощення та ставали на її бік, навіть ціною власного життя.

Ніщо не змогло зламати віри святої Тетяни й змусити її відректися від Ісуса Христа. Тоді суд прирік мученицю та її батька на смерть. Згодом її долучили до лику святих.

Тетяна Л.