Видатні особи
Юліан Шпол
(1895-1937)*
Поет, прозаїк, драматург, видатний організатор літературного життя в Україні 1920-х років.
Він же М.Я., він же Мих.Кр-ий, Михайло Красний, справжнє ім’я – Михайло Омелянович Яловий.
Постать цього письменника забута настільки добре, що тривалий час Юліана Шпола та Михайла Ялового вважали двома різними особами.
Свого часу ця людина була президентом ВАПЛІТЕ (Вільної Академії Пролетарської Літератури), відігравала помітну роль у створенні нової, модерної української літератури та у відомій літературній полеміці того часу.
На початку своєї творчості Шпол захоплювався футуризмом. У своїх віршах описував промислове місто, робітниче, велелюдне. Дарма, що тогочасне українське місто дуже відрізнялося від вимріяних Чикаго чи Нью-Йорка, українські футуристи вірили, що колись вони будуть схожі... Письменник полюбляв епатувати, пропонував власні варіації властивих футуризмові космічних та урбаністичних тем. Писав вірші на кшталт:
Коли червонокрилі
натовпи
Захльобують виямки
вулиць. –
Плачуть розколисані,
наелектрені
струни.
Кудляться розбуджені
омайданені звірі.
Рвуться закляклі болі.
З агов ним посвистом
Змітаються віки
космічною мітлою. –
Висмикнутий з нетрів
минулого,
Я – засліплено голий.
Не чіпайте мене,
Оголеного.
(“Ante scriptum”)
У цей час він подружив з Михайлем Семенком, Василем Алешком, відомими українськими футуристами, спільно з якими заснував „Ударну групу поетів-футуристів”. Наслідком співпраці з футуристами стала єдина поетична збірка Шпола „Вeрхи”.
Найвідомішим твором, який Юліан Шпол лишив по собі, є роман „Золоті лисенята”, який у романтично-оптимістичному ключі описував „боротьбистів” та події української революції. „Лисенята” мають кілька гостро цікавих сюжетних ліній. Головний герой роману має знайти повстанський загін і провести агітаційну роботу, поки повстанці не розійшлися по домівках. За короткий час своєї подорожі юний революціонер встигає закохатися, потрапити в полон і дивом врятуватися від смерті. З іншої сюжетної лінії читач дізнається про обставини підпільного життя, про секрети конспірації, про підготовку терористичного замаху та його провал. Усіх героїв роману єднають революція, любов, роздуми про сенс життя і, звісно, „золоті лисенята” – пустотливі промінчики сонця, що з’являються на початку нового дня.
Але відомішим Шпол/Яловий був, власне, не як письменник, а як громадський діяч, публіцист, літературний критик. На шпальтах газети „Культура й побут” він обстоював засади ВАПЛІТЕ, які стосувались мети та завдань літератури, природи письменницької праці, стосунків між українською та російською літературами тощо. Яловий вважав, письменник не мусить займатися агітаторською, культмасовою роботою, бо це йде на шкоду його творчості.
Юліан Шпол був дуже різнобічною людиною. Разом зі своїми друзями Миколою Хвильовим та Майком Йогансеном він брав участь у роботі державної комісії, яка працювала над створенням нового українського правопису. Устиг спробувати себе в кінематографі (працював над створенням кількох сценаріїв, подальша доля яких, щоправда, невідома).
Юліан Шпол належить до покоління так званого „Розстріляного Відродження”. І доля його трагічна, але, як це не парадоксально, доволі звичайна для письменника того часу... Спершу – арешт і заслання на Соловки, пізніше – розстріл. Упорядники „Ленінградського мартиролога” запевняють, що поховано Михайла Ялового разом з групою української інтелігенції в братській могилі в урочищі Сандормох під Медвеж’єгорськом.
Справу та вирок щодо Михайла Ялового скасовано уже за хрущовської „відлиги” за „відсутністю складу злочину”.
Література:
Ушкалов О. „Драстуй, Юліане Шпол!” // Шпол Ю. Вибрані твори. – К.: Смолоскип, 2007. – С. 5-27.
* * *
Загасіть вогні
Минулих днів,
У попіл викиньте
Докурену життя цигарку –
Світ без анархічного,
П’яного руху вулиць,
Світ без салонних огнів,
Це – гарно.
В залізних обіймах
народження,
В кривавій пітьмі
вмирання
Повзе локомотив майбутнього
На скелю одвічних мрій...
Але заелектрились
далини вічнього,
Чується гуркіт
Життя потойбічнього
І пітьму пронизує світ
Нових днів: -
Рaдій.
Ах, так загасіть же вогні
Минулих днів,
У попіл викиньте
Життя докурену цигарку: –
Світ без салонних
огнів,
Це – гарно.
* * *
Не ведіть мене
Й не несіть мене
Ні до лікаря,
Ні в санаторію.
Ми з весною облудною
Нашу кволість на Марс,
Нашу кволість
На Марс запроторимо...
Щільно-щільно,
Гаряче-палко.
Весь: - струмень-скалка.
До грудей її
З жагою
Самотніх зір в блакиті
Прилиньте.
І так цілуйте,
І так цілуйте запаморочено,
Щоб радість
Кров’ю бризнула...
Земле моя,
Сумом моїм заповитая,
Теплоснажная,
Стражданням закрижанена,
В тобі – осталена –
Дрижить
Струна моя.
Я в тобі вип’ю,
Я в тобі висмокчу
Мої жалі,
Мою тугу весняну
До дна.
* * *
Наливаються, наливаються
Холодним свинцем
Жовтаві дні.
А мене немає в Полтаві,
Я в Київі живу огряднім.
І хожу, і хожу,
І топчу тротуари.
Душа моля кличе: -
Розправи! –
Над беззмістовними днинами,
Що теліпаються
Безглуздими динями,
Повішені замість плакату
Над входом чудернацької хати: -
Не то на щастя,
Не то на лихо...
А скільки раз
Кликали, кликали,
Просторами манили
На світанні? –
А тепер –
Невже востаннє
Доблимують килимами потертими
У грека
За чорною кавою
Жовтаві,
Свинцем налиті
Дні?..
Народився 5 червня 1895 року в селі Дар-Надежда Костянтиноградського повіту на Полтавщині. Помер, за одними джерелами, улітку 1934 року на будівництві Біломорсько-балтійського каналу, за іншими – точнішими – розстріляний 3 листопада 1937 року. На той час йому виповнилося лише 42 роки.
Це була коротенька біографічна довідка. На цьому з датами все. Не люблю я їх:). Але якщо вони когось все-таки цікавлять, дивіться Літературу.
Надіслала Рута
Коментарі
З пошти сайту від 9 квітня 2008 р.
А що значить слово "шпол"? Вибачте...
Світлана
Наша відповідь
ШПОЛ, -а, ч., зах. Совок, яким вичерпують воду з човна.
Інформація з www.slovnyk.net.
Маєте що додати, заперечити чи прокоментувати? Пишіть на е-мейл або за допомогою форми:
Додому
Б.-І. Антонич